ВАМ,БАТЬКИ:
як навчити дитину правильно розмовляти
Діти – це наша радість, щастя й надія, це наше майбутнє. Кожен із нас мріє виростити дитину здоровою, фізично та інтелектуально розвиненою, виховати доброзичливого та цікавого співрозмовника з багатим словниковим запасом і чітким правильним мовленням. Саме тому у турботливих батьків і виникає без-ліч питань щодо формування у дитини, починаючи з самого її народження, пра-вильного мовлення.
Що потрібно для повноцінного розвитку малюка?
Оволодіння мовленням – складний, багатосторонній психічний процес. Його по-ява і подальший розвиток залежить від багатьох факторів. Мовлення починає формуватись лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат ди-тини досягнуть певного рівня розвитку. Це в значній мірі залежить від оточую-чого середовища. Якщо дитина не одержує нових яскравих вражень, якщо не створені умови, які сприяють розвитку рухів і мовлення, то затримується її фізи-чний та психічний розвиток. Малюкові потрібні регулярна мовленнєва комуні-кація, ваша турбота та любов. Якщо дитину позбавити повноцінного спілкування з дорослими або звузити його тільки до одноманітних побутових ситуацій (годування, прогулянок та сну), у неї може виникнути затримка мовленнєвого розвитку.
Маринці вже 2 роки, а вона ще не говорить...
Це може свідчити про наявність у неї затримки мовленнєвого розвитку. Для уточнення діагнозу необхідна консультація таких спеціалістів:
а) отоларинголога, щоб перевірити слух малюка;
б) невропатолога, щоб визначити наявність чи відсутність органічного ураження центральної нервової системи, зокрема мовленнєвих центрів кори головного мозку;
в) дитячого психолога, дефектолога чи психіатра, щоб з’ясувати стан невербаль-ного інтелекту;
г) вчителя-логопеда, щоб зробити остаточний висновок.
Що таке затримка мовленнєвого розвитку та які її наслідки?
Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) – це повна відсутність мовлення або значне його відставання у дітей раннього віку. Якщо вчасно не помітити відставання у мовленнєвому розвитку малюка, ЗМР може перерости у складний системний дефект – загальний недорозвиток мовлення, який важко подолати.
Як можна виявити затримку мовленнєвого розвитку?
Як зазначає дефектолог О. С. Жукова, затримку у мовленнєвому розвитку можна виявити вже з перших днів життя дитини. Ознакою, яка повинна насторожити батьків щодо прогнозу мовленнєвого розвитку новонародженого, є слабкий, мо-нотонний крик. Слід обов’язково проконсультуватися у вчителя-логопеда, якщо:
– в кінці першого місяця немовля не кричить при неприємних відчуттях (напри-клад, коли воно мокре чи хоче їсти);
– в кінці четвертого місяця не посміхається, коли з ним розмовляють;
– в кінці п’ятого місяця не вимовляє окремих звуків чи складів (типу „ба-ба-ба” чи „га-га-га”), не намагається, знаходячись на руках у матері, відшукувати поглядом названі нею об’єкти („Де тато?”);
– в кінці сьомого місяця не намагається привернути до себе увагу певними зву-ками;
– в кінці дев’ятого місяця в мовленні не з’явились повторювані однакові склади, які звучать як одне слово, наприклад: „ма-ма”, „дей-дей”, „да-да”;
– в кінці десятого місяця малюк не може повторити за дорослим біля восьми різ-них звукосполучень та складів, не може заперечно похитати головою („ні-ні”), помахати рукою на прощання („бувай-бувай”);
– в кінці дванадцятого місяця не вимовляє жодного осмисленого „дитячого сло-ва”, яким малюк називає одні й ті самі предмети, рідних, ситуації, не прислуха-ється до музики, не може виконати просту інструкцію (наприклад, „дай машин-ку”);
– в кінці п’ятнадцятого місяця не вживає адекватно слів „мама” і „тато”;
– в кінці дев’ятнадцятого місяця не вимовляє осмислених слів, не показує частин тіла, які називає дорослий;
– в кінці двадцять дев’ятого місяця не розуміє значення слів „великий – малень-кий”.
Перераховані показники вказують на передумови виникнення затримки мо-вленнєвого розвитку малюка.
Які можливі причини затримок мовленнєвого розвитку?
Причини затримки мовленнєвого розвитку численні, серед них: педагогічна за-недбаність, відсутнє чи недостатнє спілкування з малюком, загальна ослабленість дитини після перенесених інфекційних захворювань, ускладнення під час вагітності та пологів матері тощо.
Які є види затримок мовленнєвого розвитку?
Як зазначають науковці В. В. Вєтрова, О. О. Смирнова, Л. Г. Садовникова, у дітей можуть виникати такі затримки у мовленнєвому розвитку:
1. Затримка на стадії емоційного спілкування. Емоційний контакт з дорослим за-мінює у дитини вербальну комунікацію, тобто вона посміхається, лащиться і цих емоцій у спілкуванні з дорослим для неї достатньо.
2. Затримка на стадії називання. Дитина намагається сказати те чи інше слово лише після того, як його промовив дорослий, тобто повторити його. У конкретній ситуації вона називає предмет, проте у реальній взаємодії з людьми своє мовлен-ня замінює вказівними жестами, вимогливими вигуками і т. д. Це призводить до знервованості, примхливості дитини, адже вона не може усвідомити, чому її не розуміють ані дорослі, ані однолітки.
3. Відсутність інтересу до спілкування. У дитини не виникає потреби у створенні емоційних і вербальних контактів з оточуючими. Відсутність необхідних зв’язків із людьми виявляється в прагненні робити усе самій; дорослий, як партнер по спільній діяльності, співрозмовник, їй не потрібен. Дитина вокалізує, продовжує маніпулювати предметами, не реагуючи на звернене мовлення.
4. Затримка на стадії „дитячих слів”. Дорослий, намагаючись досягти якомога тіснішого контакту з дитиною, використовує в своєму мовленні „дитячі слова” типу „ам-ам” (їсти), „ту-ту” (поїхали), „ня-ка” (шапочка) і т. п., що гальмує оволо-діння правильним мовленням.
Сину 2,5 роки, а він не вимовляє звуки [р], [л], [ш].
Чи потрібна йому на даний час логопедична допомога?
Дитина цього віку має недосконалу звуковимову фізіологічно – через недостатню рухливість мовнорухового апарату (язика, губ та щік), слабкість видихуваного по-вітряного струменя, відсутність контролю за власним мовленням, а тому ще не потребує логопедичної корекції. Але це не говорить про те, що з малюком не слід проводити ігри-заняття. Обов’язково виконуйте гімнастику для язичка, дихальні та пальчикові вправи, і тоді Ваш малюк швидше оволодіє правильною звуковимовою.
Як зробити так, щоб язичок дитини став „слухняним”?
Швидшому виробленню у дитини правильної артикуляції звуків сприяють впра-ви гімнастики для язичка. Спочатку спробуйте виконати вправи самі, згодом – разом із дитиною, пізніше – заохочуйте до виконання артикуляційної гімнастики саму дитину. Це обов’язково потрібно робити перед дзеркалом, що допоможе ди-тині проконтролювати правильність виконання вправ. Особливу увагу зверніть на чіткість, плавність, диференційованість, точність та рівномірність відтворю-ваних рухів, здатність переключення з одного руху на інший. Заняття доцільно проводити в ігровій формі, що сприятиме виникненню інтересу у дитини й дося-гненню нею найкращих результатів. Варто також читати дитині віршовані міні-атюри, що сприятиме удосконаленню її вербальної пам’яті та розвитку мовлення в цілому.
Артикуляционная гимнастика с мамой.
Зверніться за допомогою до вчителя-логопеда і він порадить, який саме комплекс спеціальних вправ для розвитку артикуляційної моторики необхідно виконувати.
Чи варто виконувати з донькою гімнастику для пальчиків?
Так. На кінчиках пальчиків дитини є нервові центри, тісно пов’язані з мовленнє-вими зонами кори головного мозку. Масаж пальчиків, нанизування намистинок, закручування кришечок, шнурування, гра з мозаїкою, виконання аплікацій, ма-лювання, розфарбовування, ліплення – все це допоможе дитині розвинути як дрібні м’язи рук, так і мовлення в цілому.
Що таке дихальна гімнастика і яка її роль у формуванні пра-вильної звуковимови?
Дихальна гімнастика – це комплекс спеціальних вправ, спрямованих на удоско-налення мовленнєвого дихання та вироблення плавного ротового видиху (2–4 с) з поступовим збільшенням тривалості видиху до 6–8 с. Формування звуковимови можливо лише за умови правильної, чіткої та координованої роботи голосового, дихального та артикуляційного апаратів. Варто навчити дитину розрізняти носо-вий та ротовий вдих і видих (дихання тільки через ніс або через рот), а також ро-бити фіксований видих зі звуком, складом чи звуконаслідуванням.
Чи можна розмовляти з донькою, використовуючи „дитяче мовлення” для кращого порозуміння з нею?
Не можна. Не повторюйте за донькою неправильну вимову звуків, адже діти дужесхильні до наслідування. Неправильні уявлення про звуки рідної мови можуть закріпитися і затримуватимуть у дитини розвиток правильної звуковимови. Розмовляйте з дівчинкою тільки правильно та своєчасно виправляйте її. Не забувайте, що дитина тільки-но починає вчитися правильно розмовляти, і ваше завдання – допомогти їй у цьому.
Отже, уникайте „сюсюкання” з донькою, побільше грайте та розмовляйте з нею; спілкуючись, намагайтесь, щоб Ваше обличчя було на рівні очей дитини; розповідайте дівчинці у доступній для неї формі про предмети оточуючої дійсності, і тоді мовлення для неї стане повноцінним засобом спілкування.
Дошкілля – час інтенсивного розвитку мовлення
Дошкілля – це період від 3 до 6 років. Чи не найважливішими в цей час для дитини стає потреба у спілкуванні та у зовнішніх враженнях, адже саме вони допомагають дитині поступово набувати соціального досвіду і розвивати пізнавальні здібності дошкільника.
Як попередити порушення звуковимови у дитини?
Мовлення батьків є взірцем для наслідування дитиною. Саме тому мовлення батьків у спілкуванні з дитиною має бути:
а) правильним – без мовленнєвих порушень та „сюсюкання”;
б) розбірливим – з чітким промовлянням слів та з виділенням наголошеного складу;
в) простим – насиченим простими фразами з 2–4 слів;
г) повторюваним – з багаторазовим використанням одних і тих самих слів упродовж певного проміжку часу;
ґ) різнобарвним – з використанням різної інтонації, пауз, сили голосу, зміни темпу;
д) живим – супроводжуватися виразною мімікою та (за потреби) жестами.
Навіть, якщо формування звуковимови відбувається нормально, не буде зайвим виконання з дитиною вправ артикуляційної, дихальної та пальчикової гімнастики (див. Ранній період розвитку).
Дитина розмовляє не так гарно, як її однолітки. Що робити?
Кожна дитина – індивідуальність. Її розвиток відбувається за власними законами, тому не порівнюйте свого малюка з однолітками, які, можливо, випереджають його у своєму розвитку. Якщо Ви помітили, що однолітки сміються над мо-вленням Вашого малюка, спробуйте об’єктивно оцінити ситуацію. Надзвичайно важливо своєчасно звернутися до вчителя-логопеда, щоб допомогти дитині у ви-правленні мовленнєвої вади. Варто знати, що зазвичай діти з вадами мовлення дуже вразливі і можуть поступово усамітнитись, що дедалі все більше і більше затримуватиме мовленнєвий розвиток і негативно впливатиме на характер – ди-тина може стати дратівливою, замкненою, плаксивою.
ДЖЕРЕЛО:
Юлія Рібцун
Путівник для батьків.
"Порушення мовленнєвого розвитку у дітей"
