Професійне мовлення педагогів.

 

Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної куль-тури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденно-му спілкуванні, але й у професійній діяльності.

Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

 

         Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого роз-витку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихо-вателя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

 

         Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мо-вою є наслідування.  Дошкільники говорять те, що чують, оскіль-ки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

 

           Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьо-годні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культу-ри мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти. Якість мовленнєвого розвитку дошкіль-ників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному навчальному закладі.

Видатні педагоги Єлизавета Михеєва та Євгенія Фльоріна особли-ву увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».

 

       У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мо-влення педагога виділяють компоненти його професійного мо-влення і вимоги до нього. 

 

До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

 

• якість мовного оформлення мовлення;

 

• ціннісно-особистісні установки педагога;

 

• комунікативна компетентність;

 

• чіткий вибір інформації для створення вислову;

 

• орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

 

   Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

 

• правильність– відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літера-турної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

 

• точність– відповідність змісту мовлення та інформації, яка ле-жить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на се-мантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуван-ню у дітей навичок точності слововживання;

 

• логічність– вираження у смислових зв’язках компонентів мо-влення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці заклада-ються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

 

• чистота– відсутність у мовленні елементів, невластивих літера-турній мові. Усунення із активного мовлення не літературної ле-ксики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільно-го віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним меха-нізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхід-но піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

 

• виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на ди-тину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлен-ня (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорос-лого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

 

• багатство– уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу ди-тини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише ро-зширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформува-ти у неї навички точності слововживання, виразності й образ-ності мовлення;

 

• доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуа-ції та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога перед-бачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування спе-цифіки дошкільного віку націлює педагога на формування у ді-тей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етике-ту, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і т.ін.).

 

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не ли-ше говорити з дитиною, але й чути її.

 

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.