Готовність дитини до навчання в школі

​

Якщо в батьків запитати, в чому, на їхню думку, полягає підготовка до школи, багато хто з них відповість, що це означає навчити дітей чита-ти, писати, лічити. Цим і обмежаться. Так, навички лічби, читання, письма дуже допоможуть майбутньому першокласнику, якщо тільки будуть правильно сформовані, отже, найважливіше – якість оволодін-ня знаннями та навичками.
            І все-таки, у чому ж полягає готовність до навчання в школі? Педагоги і психологи вважають головним – сформувати в дитини гото-вність пізнавати, адже помічено, що в початковій школі і, насамперед, в 1 класі важче вчитися не тим дітям, в яких недостатній обсяг знань, а тим, які не вміють думати.

​

             Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:
               

                • інтелектуальний 
                • емоційний
                • соціальний

 

Під інтелектуальною зрілістю розуміється :

• концентрація уваги дитини;

• аналітичне мислення;

• уміння відтворювати зразок;

• розвиток дрібної моторики пальців рук.

 

Емоційна зрілість розуміється як можливість тривалий час виконува-ти не дуже привабливе завдання.

 

До соціальної зрілості відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти своє поводження законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання.

                Розвиток мислення тісно пов’язаний із суттєвими позитив-ними зрушеннями у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словни-ковий запас дітей.
На шостому році життя активний словник дитини має складати від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях ди-тини з’являються складні речення ( Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу).В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперо-вий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та анто-німи. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметни-ки ( собача лапа, заячі вуха), складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

              Усім відомо, як люблять діти ставити запитання. Дорослі по-винні обов’язково уважно ставитися до цього. В одних випадках треба самому відповісти, а в інших сказати : «А як думаєш ти?», «Подумай сам», «Чому ти так сказав?»

Дітей потрібно практикувати в сприйнятті навколишнього світу. Дошкільник повинен уміти розказати про предмет, порівняти його з іншими, назвати його колір, форму, величину, описати рослину, тва-рину, картинку. Причому робити це без допоміжних запитань, чітко, послідовно, правильно вживаючи при цьому слова.

Як вже було сказано, запорукою готовності до навчання є розвиток дрібних м’язів пальців рук, це впливає і на розвиток мовлення дити-ни, і на підготовку руки до письма. Яким же чином розвивати дрібну мускулатуру руки дитини?

• Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м’яти поролонові кульки, губку.

• Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистинки, камінчики, кульки.

• Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.

• Нанизувати намистинки, ґудзички на нитки

• Зав’язувати вузли на товстій і тонкій мотузках і шнурках

• Заводити будильник, іграшки ключиком.

• Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.

• Різати ножицями.

• Конструювати з паперу (ори гамі),в’язати.

• Робити пальчикову гімнастику (пальчиковий театр) – показ.

• Складання пазлів.

• Шнурівка.

• Кулак – ребро – долоня.

           

     Отже, мовленнєва підготовка дітей до школи – особлива підготовка, що специфікою свого змісту стимулює інтелектуальну, емоційно-воль-ову, мотиваційну готовність дошкільнят та готовність у сфері спілку-вання. Вона передбачає достатню адаптацію дітей до умов шкільного навчання, до нових програмових вимог.