Як розвинути у дитини мотивацію до навчання
Формування спонукання до дії. Як це зробити на практиці? Це означає не просто закласти в голову дитини готову мету і мотиви, а створити такі умо-ви, таку обстановку, в яких йому самому захочеться вчитися.
З’ясувати, що є причиною низької мотивації: невміння вчитися або помил-ки виховного характеру. Дорослі часто говорять дітям про те, що «ти не бу-деш вчитися – станеш двірником». Така далека перспектива ніяк не впли-ває на мотивацію до навчання. Дитину цікавить найближча перспектива. Але йому важко, він не справляється. Труднощі у навчанні формують неба-жання вчитися у тих, кого батьки не привчили їх долати. Як правило, такі діти не люблять вчитися. Причиною відсутності мотивації може бути і ми-нулий невдалий досвід (два рази не вийшло, третій раз не буду і намагати-ся). Батькам необхідно вчити дитину «не здаватися», а продовжувати праг-нути до результату, вірити в себе і свої сили і тоді результат не змусить се-бе чекати.
Застосовувати відповідно до причини корекційні заходи: вчити дитину вчитися, якщо не сформовані навички навчальної діяльності та довільної поведінки, або і виправляти свої виховні помилки, а для початку їх необ-хідно просто побачити і зізнатися собі, що «я роблю щось не так ».
В процесі навчання, поки у дитини не сформована довільність поведінки, для дитини важливо, щоб батьки контролювали процес навчання і врахо-вували індивідуальні особливості дитини: коли йому краще сісти за уроки, які уроки робити в першу чергу, коли робити паузи та інше. Взагалі-то ви-ще сказане найбільше підходить для періоду початкової школи, а ще кон-кретніше для першого класу. Але, якщо і в середній школі дитина не сфор-мувала у себе навички навчальної діяльності, то важливо повернутися до першого класу і пройти знову весь шлях формування навчальних навичок, просто це виявиться швидше, ніж у першому класі. Іноді дитина не вміє працювати з текстом – вчіть виділяти головну думку, переказувати. Іноді дитина не може сісти за уроки вчасно – привчайте до самоконтролю.
Важливо створювати для дитини зону розвитку, а не робити за дитину те, що він може (хоча і з труднощами) зробити сам. Наприклад, не треба пока-зувати, як вирішувати задачу, вирішуючи її замість дитини, а краще ство-рити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. «Ти старався, молодець. Але ти допустив дві помилки. Знайди їх ». Процес більш тривалий, але більш правильний. При цьому, найчастіше така дити-на (замість якого завдання виконують батьки) щосили маніпулює батька-ми, а батьки і не підозрюють про це. («Мама, тільки ти можеш так дохідли-во мені пояснити і показати, як вирішувати таке завдання, ніхто інший не може, навіть вчителька» – маніпуляція чистої води).
Дуже важливий момент – оцінювання зробленої роботи батьками і вчите-лем. Батьки можуть оцінити роботу «Молодець, добре!» (Порівнюючи сьо-годнішні результати дитини з вчорашніми), а вчитель, порівнявши резуль-тати дитини з класом, оцінить це як «погано». Для уникнення таких випад-ків, важливо мати постійний контакт зі школою і цікавитися вимогами, що пред’являються до учнів. В іншому випадку у свідомості дитини створю-ється образ ворога – вчителя (батьки хороші – хвалять, вчитель поганий – лає). А це породжує огиду до школи, небажання вчитися.
Згідно з результатами досліджень, мотивація успіху (і як наслідок, висока навчальна мотивація) формується у дітей в тих сім’ях, де їм надавали допо-могу при підвищенні вимог, ставилися до них з теплотою, любов’ю і розу-мінням. А в тих сім’ях, де був присутній жорсткий нагляд або байдужість, у дитини формувався не мотив досягнення успіху, а мотив уникнення невда-чі, що прямо веде до низької навчальної мотивації.
Дуже важливим моментом у навчальній мотивації є адекватна самооцінка дитини. Діти з заниженою самооцінкою недооцінюють свої можливості і знижують навчальну мотивацію, діти із завищеною самооцінкою адекват-но не бачать межі своїх здібностей, не звикли бачити і визнавати своїх по-милок. Тому, дуже важливо – адекватність самооцінки дитини щодо нав-чального процесу, в тому числі. Важливо пам’ятати, що в житті є багато значимого, крім академічної успішності – можна прожити з середніми знаннями і бути особистістю. Куди гірше, коли немає позитивного само-сприйняття – самооцінка занижена, немає почуття впевненості в собі, по-ваги до себе як до особистості – спробуйте з таким багажем вижити і доби-тися життєвого успіху.
Важливо заохочувати дитину за гарне навчання. Матеріальне заохочення (гроші за гарні оцінки) часто призводить до досягнення цілі будь якими способами. Хоча для американців платити за навчання – явище цілком но-рмальне, звичне і часто використовується. Але це палиця з двома кінцями: де гарантія, що через якийсь час дитина буде брати в руки книги тільки за гроші. Тому питання матеріального заохочення дітей за гарне навчання – це те питання, яке кожен батько повинен вирішити для себе самостійно. А ось заохочувати дітей за гарне навчання спільними походами (в цирк, на каток, в боулінг ) цілком прийнятно, крім того попутно батьками вирішу-ється ще одне важливе завдання: цікаве спілкування зі своєю дитиною, за-доволення потреби дитини бути частиною сімейної системи .
У справі підвищення інтересу дитини до навчального процесу дуже важли-вий контакт з дитиною і довірча атмосфера. Важливо пояснити дитині, що процес формування вміння вчитися процес тривалий, але необхідний. Для підлітка важливо «Не пиляти», не карати, чи не обіцяти нагород. Потрібен контроль – допомога, а не контроль-тиск.
Не очікуйте негайних успіхів – зніміть з цього приводу «рожеві окуляри». Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але якщо ви будете послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації своєї дитини, то неодмінно буде зліт.
Джерело:
