1. Розмова з самим собою. Дорослий промовляє вголос, що він бачить або чує. При цьому дитина знаходиться поруч. «Де сукня»?, «Ось сукня», «Сукня на стільці», «Сукня красива», «Таня надіне сукню» і тому подібне

 

2. Діалог-зразок. Мова дорослого в спілкуванні з дитиною має яскраво виражену діалогічну структуру, де центральне місце належить питанню дорослого до дитини, на яку він сам же і дає відповідь. - Що я узяла? - Чашку. - Що це таке? - Чашка. - Що поставила? - Чашку. І т. д.

 

3. Паралельна розмова. Дорослий описує усі дії дитини : що він чіпає, бачить, чує.

 

4. Провокація, або штучне нерозуміння дитини. Не поспішати відразу ж виконати бажання малюка : дайте іншу іграшку, а не ту, на яку він мовчазно вказує. Дорослий тимчасово стає «глухим», «безглуздим»: «Я не розумію, що ти хочеш: ведмедика, ляльку, дзигу»?. «Нетямущість» дорослого буде першим мотивом, стимулюючим малюка назвати потрібний йому предмет.

 

5. Поширення. Дорослий продовжує і доповнює усе сказане дитиною, але без примусу його до повторення. Дитина: «Сік». Дорослий: «Так, сік», «Яблучний сік дуже смачний», «Сік наливають в кухоль».

 

6. Примовки. Використання в спільній діяльності ігрових пісеньок, потешек, примовок. Мета більшості творів усної народної творчості - розвиток рухової активності малюка, яка найтіснішим чином пов'язана з формуванням мовної активності. Наслідуючи дорослих, діти починають грати словами, звуками.

 

7. Вибір. Альтернативні питання, типу: «Ти хочеш грати м'ячиком або машинкою»?, «Що ти питимеш - молоко або чай»?. В ході відповіді дитина повинна використати мову. Потреба дитини задовольняється тільки після мовних реакцій.

 

8. Доручення. Дорослий звертається до дитини з проханням принести той або інший предмет, іграшку, заздалегідь переставивши його на недоступне для дитини місце. У такій ситуації дитина вимушена звернутися до дорослого. Дорослий же стимулює звернення дитини : «Що ти хочеш узяти? Ляльку? Як потрібно попросити? - Дай ляльку. ».

 

9. Опосередковане спілкування. В процесі ігор («День народження», «Дочки-матері» і тому подібне) або відходу за тваринами дорослий заохочує дитину до простих висловлювань: «Почастуй зайчика чаєм. На, Зайчик, чашку, пий чай», «Уклади ляльку в ліжко. Заспівай їй пісеньку. Баю-бай, Катя, баю-бай».

 

10. Ігри з природним матеріалом. Вже на першому році життя дитина виявляє цікавість до піску, води, глини, дерева, паперу. У цьому знаходиться великий сенс: дитина зайнята справою, він знайомиться з матеріалом, вивчає його функції і тому подібне, тобто прагне до саморозвитку. Це робить величезний вплив на ріст мовної діяльності.

 

11. Продуктивні види діяльності. Малювання, ліплення, аплікація, конструювання сприяють появі мовної активності дитини. Проблемні ситуації, що виникають під час продуктивних видів діяльності («забули» покласти аркуш паперу або олівець), змушують дитину просити не вистачає, тобто проявляти мовну ініціативу.

 

12. Заміщення. Ігри, типу «Уяви, що ми». чи «Вгадай, що я роблю», викликають у дитини великий інтерес, спонукають малюка до використання мовних засобів, стимулюють його мовну активність.

 

13. Рольова гра. Діти з великим інтересом грають в елементарні сюжетно-ролеві ігри, організовані дорослим. «Телефон», «Потяг», «Магазин іграшок» та ін. стимулюють мовний розвиток малюків.

 

14. Музичні ігри. Шумові інструменти, ритуальні ігри «Коровай», «По купині» та ін. стимулюють бажання дитини рухатися, підспівувати. Потрібно частіше надавати малюкові можливість рухатися під різноманітну музику, самостійно витягати звуки з різних предметів.